Ще на самому початку історії акустичних систем було виявлено, що додавання окремих динаміків, кожен з яких призначений для певної частини частотного діапазону, забезпечує кращий звук, ніж один динамік. Конфігурація динаміків 2-смугової акустичної системи стала стандартом де-факто: невеликий швидкий твітер відтворює найвищі частоти, а більший вуфер відповідає за середні частоти та бас. Згодом виникло питання: «Чому б не додати ще динаміки, кожен з яких працюватиме у вужчому частотному діапазоні?» Можливість розмістити середньочастотний динамік під твітером, залишивши вуфер виключно для відтворення басів, започаткувала дискусію про 2-смугові та 3-смугові акустичні системи.
То чи завжди багатосмугові акустичні системи пропонують кращий звук і які переваги мають ще складніші конфігурації динаміків? Саме це ми розглянемо й пояснимо в цьому посібнику…

У дуже загальних рисах це може призвести, наприклад, до того, що вуфер у 2-смуговій акустичній системі рухатиметься у напрямку, протилежному до твітеру: вуфер «втягує», а твітер «видуває». Це може спричинити взаємне скасування сигналів двох динаміків, порушуючи цілісність звучання, а отже, і стереообразування пари акустичних систем. Тому під час проєктування кросовера необхідно компенсувати ці фазові зсуви. І, звісно, те, що може бути проблемою у простому 2-смуговому кросовері, стає ще складнішим із додаванням нових каскадів кросовера в багатосмугових конструкціях.